© 2018. Pinsel AR

Хронологія

Cередина 1740-х рр.

  • В Бучачі при дворі Миколи Потоцького з’явився скульптор Пінзель, який надалі працював з архітектором Бернардом Меретином.

Друга половина 1740-х рр.

  • Пінзель виконує замовлення Миколи Потоцького по створенню алегоричних кам’яних фігур, встановлених згодом на аттику Бучацької ратуші.
  • В Бучацькій готичній фарі (з 1379 року) робить два вівтарі: святого Тадея та святого Миколая.
  • Йосиф Потоцький замовляє для Монастириського парафіяльного костелу великий вівтар з фігурами архангелів.
  • Для церкви святої Покрови в Бучачі виконує іконостас, амвон, вівтарі святого Миколи та Вознесіння Богоматері з алегоричними фігурами Віри, Мужності, Товія та невизначеною жіночою фігурою.

1750 р.

  • В околиці Бучача встановлена велика кам’яна фігура Яна Непомука.

1751 р.

  • Неподалік фігури Яна Непомука встановлена камяна фігура Богоматері.
  • 3 травня священик вівтаря святого Тадея Адальберт Собєцкі у фарному костелі Бучача благословив шлюб між шляхетним Іоаном Георгієм Пінзелем, вівтарним скульптором, і Маріанною Єлизаветою Кейтовою, вдовицею (дівоче прізвище Маєвська).

1752 р.

  • 4 червня Адальберт Собєцкі охрестив іменем Бернарда сина “шляхетного Григорія (очевидно, записано помилково — Б.В.) Пілзе та Маріанни, законного подружжя”. Тримали при святій купелі видатний пан Бернард Меретин, архітектор найсвітлішого ясновельможного Пана, та Сосновська з Бучача.
  • Пінзель виконує в Городенківському костелі отців Місіонерів п’ять дерев’яних вівтарів: Богородиці з фігурами Якима, Анни, Єлизавети та Йосифа; Розп’яття з фігурами Іоана та Марії; Яна Непомука з жіночими алегоричними постатями; вівтар з фігурами святого Вікентія та святого Роха; Святої Трійці з фігурою (неідентифікованого) пророка і композицією “Жертвоприношення Авраама”; амвон з євангелістами та рельєфом “Христос у Єрусалимському храмі”.
  • Робить фігуру “Святого Фелікса з дитиною” для монастиря сестер Милосердя в Маріамполі.

1757 р.

  • Пінзель отримує 990 золотих за виконання разом з Іоаном Георгієм Гертнером у Львівському костелі отців Тринітаріїв двох вівтарів Патріархів. Додатково для цих вівтарів робить невеликі фігури Яна Непомука та святого Якима.

Друга половина 1750-х рр.

  • Виконав фігуру “Розп’яття” для костелу святого Мартина у Львові.
  • “Розпяття” для Лопатинського костелу.
  • Для монастиря отців Василіян в селі Рукомиш біля Бучача створює кам’яну фігуру святого Онуфрія.

1759 р.

  • Роботи у Львівській Архікатедрі святого Юра (архітектор Бернард Меретин). На фасаді в камені виконується кінна фігура святого Юрія та покровителів родини Шептицьких – святих Леона та Атанасія. За роботи отримав … золотих.
  • Роботи в костелі, що був побудований неподалік Львова в селі Годовиця Бернардом Меретином. Це Великий вівтар з “Розп’яттям”, двома ангелами, Іоаном та Марією, композиціями “Авраам, що приносить в жертву Ісаака” та “Самсон, що роздирає пащу лева” в натуральну величину. Пінзелем разом з майстернею був створений амвон, на зворотній стороні рельєфу якого (“Дванадцятирічний Ісус у Єрусалимському храмі”) Бернард Меретин як керівник будівництва (“фабрики”) залишив свій підпис та сургучну печатку.
  • 3 червня у подружжя Пінзелів охрещений другий син, названий Антоном.

1760 р.

  • Проводяться роботи в парафіяльному костелі в місті Монастириська. Тут створюються вівтарі “Богоматері” з фігурами Якима та Анни, “Христа” з фігурами пророків, вівтарики святого Антонія Падуанського та свтого Миколая, які вже з ХІХ ст. не існують. До нашого часу залишилась фігурка Аарона (фігурка “Мойсея” була ще в першій половині ХХ ст.). Разом з Пінзелем тут робив рельєфні центральні образи до вівтарів Антон Штиль.
  • Для містечка Буданів в майстерні створюється Великій вівтар з фігурами святих Ієроніма, Августина, Григорія, Амбросія.

1761 р.

  • Іоан Георгій Пінзель, очевидно, в кінці року помирає. Ще у вересні він отримує кошти за вівтарики в Монастириськах.

1762 р.

  • Відомо, що вдовиця Єлизавета Пінзльова виходить 24 жовтня втретє заміж за Іоана Беренсдорфа. Виявлені у 1999 році на антикварному ринку в Мюнхені і закуплені для Баварського музею вісім боцетті Пінзеля можуть свідчити про те, що вона, виїхавши разом з чоловіком та синами закордон, вивезла частину майстерні Маестро.