Палац Любомирських
Колишній палац Любомирських є зразком архітектури магнатського палацу доби Бароко. Ця архітектурна пам’ятка також має чимале культурне значення. Коли у 1895 році палац викупило українське товариство “Просвіта”, тут відкрилась книгарня Наукового товариства імені Тараса Шевченка, працювало кілька редакцій періодичних видань та друкарня. Видатні діячі української культури, серед яких Іван Франко, Леся Українка, Василь Стефаник, відвідували тут культурні заходи, організовані “Просвітою”.
У 1941 році з балкону цього палацу було проголошено Акт відновлення Української держави.
Палац збудовано на місці кількох стародавніх кам’яниць: в підвалі частково збережені фундаменти та пивниці з періоду готики. На фасаді від вулиці Івана Федорова зберігся портал давньої кам’яниці періоду Ренесансу — вгорі півциркульної арки його вінчає замковий камінь з лілією. В одному з будинків, в цей період історії, жив гуманіст, ренесансний поет та культурний діяч Шимон Шимонович, що мав звання “королівський поет”.
В 1744 році давні кам’яниці були перебудовані за проектом архітектора Бернарда Mеретина. Найвідоміша робота цього будівничого у Львові — Собор Святого Юра. В інтер’єрі палацу — на другому поверсі, — можемо бачити огорожу сходів, таку ж саму, як і на балконі Собору Святого Юра, а також на Ратуші в місті Бучач. Характерні балясини — елементи огорожі, — промовляють до нас як автограф архітектора Бернарда Меретина.
Для оздоблення інтер’єру архітектор Меретин залучив скульптора Йогана Пінзеля, з яким у творчому дуеті вони реалізували не один проект. Пінзель створив для інтер’єру палацу скульптурну композицію з орлом, що тримає в лапах декоративний скручений герб — картуш. Надзвичайне викривлення форми вказує нам на авторство саме цього скульптора.
Через 16 років князь Станіслав Любомирський купив кам’яницю у попереднього власника, а також будівлі від вулиці Руської та сучасної вулиці Івана Федорова. Тож, палац, яким ми бачимо його сьогодні, постав внаслідок ще однієї масштабної перебудови у 1760 році. Любомирський запросив відомого архітектора Яна де Вітте для будівництва свого палацу. Під час масштабного перебудування скульптурну композицію з орлом Йогана Пінзеля перенесли з інтер’єру приміщення на аттик фасаду, що виходить на площу Ринок.
Аттик — завершення фасаду над третім поверхом — прикрашений округлими вікнами — люкарнами, між ними розміщена скульптурна композиція з орлом. Це той самий орел, якого Йоган Пінзель створив для інтер’єрів палацу у 1740-х роках під час першої перебудови давніх кам’яниць. В такому разі, це перша скульптура Пінзеля, створена на території сучасної України.
Декоративні розписи інтер’єру виконував також і Станіслав Строїнський, який з братом Мартином брав участь у розписі костелу кларисок — сучасному Музеї барокової скульптури Йогана Пінзеля. На жаль, в інтер’єрі палацу вони не збереглися, на відміну від костелу. Тож для повнішої картини тодішнього пізньобарокового контексту та скульптурної спадщини варто відвідати музей, який знаходиться за 400 метрів.
