Боцетто Йогана Георгія Пінзеля:
обставини та середовище створення

Йоган Георгій Пінзель для того, щоб вирізьбити великорозмірні скульптури, виконував мініатюрні і витончені дерев’яні боцетто, які є взірцем його способу мислення.

Скульптурні етюди мали складний життєвий шлях. На них помітні переклеєння, надщерблення, втрата окремих елементів, вторинні пофарбування. Невідомо, як і де вони пережили лихоліття ХХ століття. Ймовірно, якийсь час боцетто були під непрофесійною опікою: їх неохайно покрили водоемульсійною фарбою. До фігурки Святого Йосифа, наприкінці 1980 років, доробили праву ногу та невластиву для стилю рококо базу з хвойної деревини. У руці Царя Давида відсутнє берло – знак влади, вірогідно, воно було зроблене зі свинцевого дроту. В Анни наново приклеєні руки, що відламались через падіння. В результаті порівняльного аналізу вдалося встановити, що моделі було створено для проектів храмових вівтарів у Городенці, Монастириськах, Буданові. Тож, час їхнього виготовлення – 1752-1761 роки. Завдяки критичному осмисленню боцетто Йогана Пінзеля можна зрозуміти принципи його творчого кредо.

Наші знання про творчість Йогана Георгія Пінзеля ґрунтуються на відомостях та інтерпретаціях різних мистецтвознавців. У їхніх працях прочитуємо аргументовані твердження про своєрідність індивідуального різьбярського почерку та приналежність творів до майстерні Пінзеля. Суттєво збагачують дослідження доробку екстраординарні вісім боцетто скульптора з колекції Баварського національного музею в Мюнхені. Вони репрезентують авторський стиль, спосіб мислення і мистецьке бачення Йогана Пінзеля.

Мініатюрні скульптурні етюди вказують на кілька штрихів авторського стилю Пінзеля: філігранне виконання різьби, використання спеціально виготовлених різців, виконання творів у заздалегідь продуманому масштабі, створення первинних графічних начерків та ескізів. Виразність образів, виваженість динаміки, загостреність складок одежі, пружність анатомії тіла і ретельне моделювання рис обличчя виразніше розкривають мистецьке бачення скульптора. Крихітні скульптури репрезентують і спосіб мислення майстра, адже вони були складовими архітектурної композиції дерев’яних макетів вівтарів. Це підтверджує припущення, що Йоган Пінзель мислив не розрізненими формами, а просторовими категоріями.

Дослідження боцетто дають можливість бодай частково реконструювати етапи і спосіб роботи майстра над замовленнями. Вірогідно, Пінзель створював дерев’яні макети для кожного об’єкта, продумуючи цілісну композицію й аранжування всього простору. На основі окремих відомостей з різноманітних джерел можна припустити, що особливу увагу майстер приділяв створенню Бучацької ратуші, будівництво якої з великою турботою фундував Микола Василь Потоцький. Так, Садок Баронч у книзі “Бучацькі пам’ятки” згадує, що фундатор дозволив побудувати поміст від свого палацу для перевезення фігур та скульптур на верх будівлі, щоб без пошкоджень ставити їх на місця призначення. Ця коротка згадка дає підстави припустити, що майстерня Пінзеля була розташована при палаці канівського старости Миколи Василя Потоцького.

З восьми збережених боцетто одне вирізьблене не майстром, а його учнем, ймовірно, Антоном Штилем. Ми не знаємо, чи перейняли учні Пінзеля методику виконання дерев’яних макетів із мініатюрними скульптурами. Сьогодні не маємо взірців їхніх боцетто. Натомість відомо, що після смерті Йогана Пінзеля, його учні використовували скульптурні етюди у приватній практиці. Наприклад, бачимо це у роботі Михайла Філевича «Свята Анна, яка читає Святе Письмо» з головного вівтаря церкви Покрови у Бучачі.

Слід звернути увагу, що у шести боцетто в основі плінта збереглися отвори від монтування фігур у загальну архітектурну композицію макетів вівтарів. Боцетто Цар Давид тильною частиною дотулявся до округлої колони. На жаль, місцезнаходження макетів невідомі. Незважаючи на такий стан збереженості бачимо, що Йогану Георгію Пінзелю залежало на репрезентації цільності твору і на його художніх властивостях. Саме ці критерії й переконували потенційних інвесторів в успішності фінансування. Збережені боцетто ще раз доводять, що скульптор вчився в Італії та був знайомий із німецькими різьбярськими школами. В музеях Італії та Німеччини сьогодні представлено багато прикладів дерев’яних макетів храмів та вівтарів XVI – XVIII століть, створення яких у свій час було важливим етапом процесу виконання замовлень.

Серед восьми мініатюр є скульптурні етюди Святого Йосифа, Святого Йоакима, Царя Давида, Пророка Авраама, Святої Анни, Святого Єроніма та двох ангелів із крилами. Вони є свідченням ретельності та послідовності Пінзеля, який на стадії проектування передбачав точні пропорції та цілісність образної композиції. Він однаково сумлінно різьбив малі фігурки та великі скульптури. Отже, він не мав проблем із різнорозмірними зображеннями, а зосереджував увагу на якнайповнішому розкритті образу. Порівнюючи розміри фігурок та великих скульптур констатуємо, що боцетто виконані в масштабі 1:12. У XVIII столітті на теренах Речі Посполитої використовували не метричну систему, а польський лікоть (приблизно 59 см), тому відповідно до того часу вони створені у масштабі 1:20. Як і великі скульптури, боцетто зроблені із липових частин, склеєних глютиновим клеєм. Такий спосіб виготовлення мініатюр вимагав спеціально виготовлених струбцин для клеєння дрібних дерев’яних елементів боцетто і ордерної композиції макетів вівтарів. Досі залишається таємницею Пінзелівські алгоритми, технологія і пристрої переведення макетів та боцетто в реальний розмір.

Величава пластика боцетто з колекції Баварського національного музею в Мюнхені є доказом стійкої пристрасті Йогана Пінзеля до динамічних форм і емоційного експресіонізму. Вбачається знак спадкоємності та культурної традиції в тому, що роботи Йогана Пінзеля виставлені разом із боцетто його вчителя Матіаша Брауна. В сусідньому залі розташовано дерев’яну модель великого вівтаря для церкви Маріїгільфер у Відні авторства архітектора Себастьяна Гаупта. Створений у 1757-1758 роках макет Гаупта сприяє уявному відтворенню малих творів Йогана Пінзеля. Манера різьби, захоплення деталями і вміння синтезувати види мистецтва втілювалося в моделях храмового наповнення. Відтак експоновані у витончених і освітлених музейних меблях початку XXI століття боцетто вказують, що Йоган Георгій Пінзель просторово думав як архітектор та глибоко аналізував як скульптор.

* Дослідження реалізоване громадською ініціативою My Future Heritage в партнерстві з Львівською національною галереєю мистецтв імені Б. Г. Возницького та Баварським національним музеєм, за підтримки House of Europe.

* Додаткову інформацію про боцетто можна дізнатись в розділі галерея