Підтримати
Українська
© 2024. Pinsel.AR

Майстер Пінзель

У середині 1740-х років до містечка Бучач, розташованого поміж пагорбів у долині річки Стрипи, разом із архітектором Бернардом Меретином, приїздить маловідомий майстер-сницар Йоган Георгій Пінзель. В його багажі було повно різців, пил, рубанків та паперів з ескізами. Натомість у Бучачі перед ним поставили особливе завдання — керувати будівництвом нової ратуші та створити для неї великий картуш з гербом Пілава, кронштейни під галереями і алегоричні білокам’яні скульптури на аттику. Згідно з задумом Бернарда Меретина нова споруда повинна була прославити добу канівського старости, одного з найбагатших магнатів і меценатів у Речі Посполитій, Миколи Потоцького.

Head of sculpture

Вирізьблені кам’яні фігури Бучацької ратуші, що метафорично зображали дванадцять подвигів Геракла, принесли успіх молодому майстрові. Завдяки своєму надзвичайному художньому баченню скульптор починає отримувати багато нових замовлень. Він створює скульптури для святинь у Бучачі, Монастириськах, Городенці, Годовиці, Маріямполі, Львові, Рукомишлі, Буданові.

Залишаючись громадянином Бучача і працюючи у приватній майстерні, Пінзель зумів у кожний свій твір вкладати силу і легкість, темперамент і напругу, драматургію і перспективу смислів — проникливе розуміння людської душі. Сфера ідей скульптора виростала передусім із сюжетів Святого Письма та власного життєвого досвіду. Так постали святі Товій, Вікентій, Фелікс з дитям, Йосиф, Архангел Гавриїл та інші.

Head of sculpture

Здобуваючи замовлення, впродовж цілого свого творчого шляху Пінзелю постійно треба було витримувати конкуренцію з боку майстрів зі сницарського цеху Хоми Гуттера, Кіндрата Кутшенрайтера, Якова Маркварта, Юзефа Лебласа, Христіана Сейнера, Антона Осинського, Себастьяна Фесінгера та Йоана Гертнера.

Пінзель створив навколо себе коло братчиків, які після смерті майстра продовжували творчий стиль його різьби: Матвій Полейовський, Михайло Філевич, Іван Оброцький, Антон Штиль і Франциск Оленський.

А відтак майже півтора століття по тому його мистецький доробок чекав гідної уваги. Лише у міжвоєнний період починається мистецтвознавче осмислення скульптурної спадщини Пінзеля, яке продовжується і тепер. У гроно дослідників творчості Майстра увійшли передусім Адам Бохнак, Тадеуш Маньковський, Збігнєв Горнунг, Мечислав Гембарович, Борис Возницький, Ян Островський, Дмитро Крвавич, Володимир Вуйцик, та інші.

Head of sculpture

Внаслідок зневажливого ставлення до пам’яток сакральної архітектури на наших землях у другій половині ХХ століття велика кількість скульптур Пінзеля частково або повністю зникли. Також, на жаль, втрачено унікальну композиційну єдність творів у різних місцях, але водночас, завдяки Борисові Возницькому, скульптури набули нового “статусу” – стали зібранням спадщини Пінзеля. Починаючи з 1960-х, Борис Возницький зосередив у Львівській галереї мистецтв найбільшу кількість вирізьблених з дерева скульптур Майстра; решта — в Олеську, Івано-Франківську, Тернополі та Коломиї. У даний час на Бучацькій ратуші ледь помітні білокам’яні скульптурні релікти, обвітрені та виснажені сонцем, колись уславленої візитної картки великого майстра.

Head of sculpture

Після численних виставок і публікацій можна стверджувати, що творчість Йогана Георгія Пінзеля є не лише предметом наукового вивчення та популярного зацікавлення минулим, але й безмежною поживою для людської душі і людського духу. Інтерпретація його творів сягає візантійських глибин, проходить крізь мереживо високого кватроченто, маневрує у пишнотах німецького бароко, занурюється у спадщину не менш інтригуючого майстра Матіаша Брауна і виринає в драматургії театральних дійств XVIII століття. Також слід пам’ятати, що скульптури не створювалися як предмет музейної експозиції, а були дієвими персонажами архітектурно-просторової мови храмів, палаців та світських будівель.

Скульптури Пінзеля передають надзвичайну силу, відображають енергію вишньої Божественної природи, непомірно впливають на людські якості та почуття. Його роботи є парадоксальним сполученням крайностей — внутрішнього спокою і динамізму невідворотності. Майстрові з Бучача поталанило розкрити культурну суть матерії, смисли якої укриваються і в глибині контрастів нашого часу.

Олег Рибчинський