Пророчиця Анна (Алегорична скульптура)

Історія створення

Йоган Пінзель створив скульптуру наприкінці 1758-го року для амвону костелу Всіх Святих у селі Годовиця. Автором проекту храму є архітектор Бернард Меретин.

Опис скульптури

Голова пророчиці Анни закинута назад, обличчя глибокодумне, уста промовисті. ЇЇ волосся охайно зібране під накидкою. Права рука тримає розкриту книгу. Ліва зігнута нога спирається на площину волюти кронштейна, на стопах сандали. Для скульптури характерним є виділене кольором обличчя та волосся, долоні й стопи. Автор площинно вирізьбив сукню по згинах жіночого стану й активно підкреслив грані складок. Плаття, книгу, сандали, кронштейн та рокайлі він позолитив.

Пророчиця Анна другою зустріла Ісуса в храмі під час Стрітення Господнього. Йоган Пінзель звернув увагу мирян на першу християнську місіонерку тим, що вклав до її правиці Святе Євангеліє. На лівій руці Анни підмізинний та мізинний пальці зігнуті. Це нагадує про католицький звичай робити знак хреста на чолі перед читанням Святого Євангелія.

Митець незвично та сміливо розташував скульптури двох пророчиць біля рельєфу. Стандартно це було місце фігур чотирьох Євангелістів. У годовицькому же костелі скульптурна композиція дозволяла кожному ґендерно-рівному глядачеві рефлексивно стати співучасником дійства.

Автор обрамлював слова Святого письма візуальними знаками в реальному часі. Сприйняття театральної скульптурної постановки диктувалось емоційним проникненням у людські проблеми. Символіка та промовистість скульптур Анни та Міріам дали початки творчих пошуків кінця ХХ – початку ХХІ століть у напрямку перформансу, акціонізму та хеппенінгу.

Інтелектуальний смисл і яскравість скульптурної композиції подібна до фресок Мікеланджело Буонарроті в Сікстинській каплиці, особливо до зображень пророчиць Сивіл. Це свідчить, що Йоган Пінзель відвідував Ватикан.